10 речей, які потрібно знати перед початком практики
Автор – Ольга Гаркавець
- По-перше, необхідно розуміти, що становлення практики, залучення клієнтів і формування потоку клієнтів – це тривалий процес, який триватиме протягом усього шляху роботи психологом або коучем.
- Другий момент: немає швидкого успіху. Коли ми сіємо, кидаємо насіння в землю, ми не чекаємо, що завтра матимемо врожай. Чим більше ви будете «сіяти»: писати про себе в соцмережах, розповідати знайомим, можливо, давати інтерв’ю на телебаченні, знімати ролики, практикувати, підвищувати кваліфікацію, мати якесь хобі, ділитися в соцмережах не лише професійним, а й особистим – тим швидшим буде ваше професійне зростання.
- По-третє: колеги – психологи зазвичай мало говорять про помилки. Але треба розуміти, що навіть у найуспішнішого психолога, особливо на початку практики, було багато помилок. Протягом практики ці помилки також будуть, бо не помиляється лише той, хто не працює. Тому важливо зрозуміти, що припускатися помилок – це нормально.
- Наступне: знайдіть приклад для наслідування та натхнення, знайдіть “живого” “теплого” тренера, психолога. Наприклад, ви дивитеся його ютуб-канал або відвідуєте вебінари, й ви хочете бути схожим на нього. Ви вірите йому, ви розумієте, що те, що він вам розповідає – це реально. Тобто це не повинен бути у вашому розумінні якийсь «небожитель», до якого взагалі неможливо дотягнутися й ніколи неможливо для вас стати таким, як він.
- Далі: знайдіть дбайливого наставника, людину, до якої ви можете звертатися, коли вам складно, людину, до якої ви зможете звертатися, коли вас знецінили, коли у вас щось не вийшло, коли клієнт скасував зустріч, коли у вас не зібралася група, коли ви зустрілися з клієнтським опором чи із заздрістю колег, коли вас багато критикували. Тобто, крім супервізора, у вас має бути наставник – людина, яка розділятиме з вами ваш період становлення та ділитися своїми лайфхаками.
- Далі: спробуйте різні напрями консультування. Не варто думати, що треба почати з якогось одного вузького напряму. Спробуйте те, що входитиме до зони вашої компетенції. Наприклад, це консультування дорослих або консультування дітей. Це може бути групова робота. Це може бути робота з якимись категоріями, наприклад, робота з професійним вигоранням, робота з травмою тощо. При цьому, звісно, підвищуйте кваліфікацію.
- Важливо: не заощаджуйте на особистій терапії. Особиста терапія – це запорука того, що ви менше вигоратимете, або не вигоратимете зовсім. Особиста терапія – це запорука того, що вам буде цікаво працювати із запитами клієнтів. Обов’язково йдіть на особисту терапію, коли розумієте, що після роботи з клієнтом вам погано, вам складно, вам боляче.
- Наступний дуже важливий факт, про який мало говорять: цілком можливо, що спочатку ваше оточення вас не підтримуватиме, а буде налаштовано скептично. Чому? Тому що професія психолога часто викликає багато суперечливих почуттів, і є відчуття непотрібності цієї професії. Ми самі можемо бути психологами, і взагалі до психологів звертатися непристойно, або це соромно, або страшно, або небезпечно, або звертаються до психологів лише слабкі люди. Тому навчіться сприймати спокійно те, що частина вашого оточення спочатку скептично ставитиметься до вашої професії.
- Коли ви вирішите обрати кабінет, то дуже важливо подивитися на орендодавця, з яким ви співпрацюватимете. І якщо вам незвично, неприємно спілкуватися з цією людиною, то, запевняю вас, далі, коли виникатимуть, можливо, якісь складні ситуації, може бути гірше. Але тоді стосунки буде важко перервати, наприклад, буде договір оренди. Тому обирайте людей, із якими вам комфортно працювати. Якщо ви залучаєте до себе своїх колег (наприклад, ви разом берете офіс або кабінет в оренду), то так само обирайте людей, з якими вам комфортно. І при цьому, чим більше умов ви пропишете в договорі з орендодавцем (або суборендатором), тим менше ризиків, що виникнуть проблеми далі.
- І останнє: тримайте у своїй голові думку, що у вашій роботі будуть періоди, коли ви розчаровуватиметеся в професії, коли вам здаватиметься, що ваша професія нікому не потрібна або ви нікому не потрібні, або вам неприємні ваші клієнти, або ви нічого не вмієте, або ви ніколи не збудуєте практику. Ви можете періодично опускати руки, і це нормально. Головне, щоб у вас була підтримка, був наставник, була особиста терапія та навчання.