Існує багато типологій клієнтів. У мене, в процесі роботи з клієнтами, після кількох тисяч консультацій народилася типологія, яка може вам допомогти. Вона, як на мене, проста. Але, незважаючи на це, я думаю, що вона дозволить вам визначити, хто перед вами, який тип клієнта. Може, це буде не на першій зустрічі, але, виходячи з цієї типології, ви зрозумієте, як далі взаємодіяти з цим клієнтом.
Безумовно, ця типологія не на 100% відповідає дійсності, не кожен клієнт впишеться в цю типологію. Усі люди різні і можуть змінюватись у процесі взаємодії. Відповідно клієнт може перейти від одного типу до іншого. І таких випадків у моїй практиці було багато.
Отже, поговоримо про 4 типи клієнтів:
- 1 тип – “хоче й може”;
- 2 тип – “хоче, але не може”;
- 3 тип – “не хоче, але може”;
- 4 тип – “не хоче й не може”.
Розглянемо докладніше цю класифікацію.
Перший тип клієнтів: «хоче й може»
Такий клієнт хоче працювати над собою, змінювати своє життя, хоче позбутися проблем, прагне змін. Він має для цього всі можливості: ресурси, сили, вільний час, фінанси, щоб оплачувати консультації, він готовий на тривалу терапію.
При цьому цей клієнт на перших сесіях достатньо активний, переважно доброзичливий, з ним легко встановлюється контакт. І справді, у терапевта виникає відчуття, що все буде чудово, бо клієнт мотивований.
Але хочу вас попередити: цей ідеальний клієнт ідеальний ненадовго. І це нормально. Терапевти часто помиляються, сприймаючи такого клієнта як людину, яка готова цілодобово, 24/7, працювати над собою. Але пригадаймо, що працювати над собою часто важко, болісно. Можна, наприклад, п’ять зустрічей відпрацювати та отримати хороший результат (людині стане легше), а протягом наступних чотирьох зустрічей, наприклад, їй може стати гірше. Ми не можемо не зважати на біль клієнта. Йому треба згадувати, що відбувалося з ним у травматичних ситуаціях, у минулому, усвідомлювати свої проблеми, обмеження.
Та на першій зустрічі, так, він може бути ідеальним. Він ще не усвідомлює обсяг своїх проблем, може не усвідомлювати те, що з ним відбувається, і що все набагато гірше, ніж він вважав. А тому, чим глибше ми спільно поринаємо у внутрішній світ клієнта, у його психічні процеси, тим більша ймовірність виявити його опір.
І тут нам допоможе жорсткий договір чи жорсткий контракт із клієнтом (організаційний, терапевтичний). Саме з такими клієнтами психологи часто пропускають цей етап. Наші студенти, колеги кажуть: «Та з ним все так добре, він все розуміє, він все знає. Навіщо з ним такий жорсткий контракт?». Контракт потрібен для того, щоб клієнт брав відповідальність за свої зміни на себе.
Другий тип клієнтів: “хоче, але не може”
Такому клієнту не подобається те, як він живе, йому набридли проблеми, з якими він давно стикається. Можливо, він щойно усвідомив, що з ним відбувається, хоче розібратися та покращити якість свого життя, але не може. Чому? Наприклад, він дуже зайнятий, має проблеми з часом або з фінансами. Можливо, у нього не вистачає сил, бо він саме проживає якість складні внутрішні процеси.
На мій погляд, це найпродуктивніший клієнт. Цей клієнт найбільш ресурсний та екологічний для терапевта. У нього є його енергія «хочу»: хочу щось змінити, бо мені не подобається те, що зі мною зараз відбувається, або що чи хто мене оточує, не подобається те життя, в якому я живу. Він готовий спрямувати зусилля на вирішення своїх проблем, але не має (чи він думає, що не має) ресурсу.
З таким клієнтом важливо знайти причину, що заважає йому працювати, допомогти знайти ресурс. Наприклад, якщо не вистачає часу, можна побудувати графік таким чином, щоб було комфортно і клієнту, і терапевту. Якщо немає сил, то, можливо, тут потрібна консультація психіатра, невролога. Якщо докучає якась фізична недуга, можливо, необхідно записатися до терапевта і там розібратися зі своїм самопочуттям.
Терапевт тут може допомогти, але не вмовляннями та натяками. На кількох сесіях він може підсвітити цю проблему. Клієнт її побачить, вирішить розібратися спочатку з проблемою, яка не пов’язана з психотерапією. Потім у нього з’явиться енергія продовжувати працювати з іншими проблемами, і він повернеться до терапії.
Такі клієнти можуть довго перебувати в терапії, до вирішення свого питання або хоча б до того етапу, коли клієнт зрозуміє, що зараз йому достатньо. І, звичайно, це клієнти, які можуть рекомендувати вас, створювати потік клієнтів, запускати «сарафанне радіо».
У роботі такі клієнти складні на початку. Психотерапевту дуже важливо на перших сесіях зрозуміти, що клієнт належить саме до цього типу, і спробувати знайти для нього джерело енергії, додати ресурсів, зрозуміти, яким чином це зробити. Якщо все це вдається, і клієнт готовий це брати, тоді робота піде швидко, і складнощів з ним не виникне.
Також хочу зазначити, що з такими клієнтами у терапевта часто вмикається «синдром рятівника». І ось тут дуже важливо відстежувати цей синдром у собі і не продукувати його, бо тоді нічого не вийде. Як тільки ми починаємо рятувати клієнта, терапія закінчується.
Третій тип клієнтів: “не хоче, але може”
Це насправді дуже складні для мене клієнти. Дивлячись на такого клієнта, терапевт завжди відчуває виклик.
Такий клієнт має час, фінанси, щоб оплачувати послуги терапевта. Він сповнений сил й енергії, він не має депресивного розладу, тривожних станів. Проте він прийшов до терапевта. І тут виникає питання: а чому він не хоче працювати над своєю проблемою, що у нього всередині відбувається?
Такий клієнт часто транслює: «а здивуйте мене!», або «вмовте мене!», або «врятуйте мене!», або «давайте ви мені надасте 20 видів терапії, розповісте про все, а я вибиратиму, що мені підходить, а що не підходить». Це часто клієнти, які все знецінюють, або через структуру особистості, або через травматичні історії.
З таким клієнтом необхідно працювати насамперед на правильний розподіл відповідальності. Дуже важливо промовляти всі умови співпраці та правильно розподіляти відповідальність. Хто відповідає за терапію, хто відповідає за результат? Важливо донести до нього, що клієнт відповідає за результат, а терапевт відповідає за процес.
Ризик припинення терапії тут є на кожному кроці. Тому, чим більше терапевт намагатиметься «врятувати» клієнта, тим більше шансів у терапевта вигоріти.
З такими клієнтами дуже важливо укласти жорсткий договір: хто за що відповідає, коли клієнт приходить, коли він оплачує сеанс. Саме з такими клієнтами рекомендують оплату приймати тільки наперед, щоб він заздалегідь подумав про те, що у нього сьогодні терапія, і, отже, потрібно оплатити.
Четвертий тип клієнтів: “не хоче й не може”
Колеги мені іноді кажуть: “Так це ж не клієнт, якщо він не хоче й не може!” Але ж такі люди теж приходять!
Такі клієнти йдуть за підтримкою. Вони не готові на великі зміни, але вони готові та хочуть, щоб їх підтримували. Таким клієнтам потрібен час, щоб захотіти та щоб змогти.
У терапевта часто виникає відчуття, що такі люди все знають про свою проблему. Але це не так. Четвертому типу клієнтів добре розповідати про проблему, яка у них виникла. З ними дуже добре працює «просвітницький» тип спілкування.
Я зазвичай говорю: «Ось дивіться, про те, що ви розповідаєте, психологи, наприклад, проводили дослідження, і про цю проблему є певна думка. Хочете я поділюся, розповім?». Зазвичай вони погоджуються, слухають. Вони не все виконуватимуть. 90% від перших зустрічей вони можуть знецінити чи просто забути, або не слухати, та поступово вони починають прислухатися.
Вони залишаються в терапії, але їм потрібен час, щоб звикнути, освоїтися, навчитися довіряти. У таких клієнтів добре йде робота через логіку, коли вони слухають, розмірковують, коли діляться своїми думками, почуттями. У звичайному житті у цих людей часто складно з підтримкою: або вони не готові відкриватися іншим, або поруч немає таких людей. І терапевт є, можливо, навіть першою особою в житті людини, яка його слухає щиро і з цікавістю.
Терапевт тут виступає у ролі «контейнера», пропонує: «Розмісти в мені свої почуття, розкажи, що з тобою. Я тебе підтримаю, я тебе вислухаю, я не знецінюватиму тебе».
Якщо терапевт не бере на себе роль «рятівника», якщо терапевт чітко перебуває в терапевтичній позиції, він може побачити, що таким клієнтам, можливо, потрібні консультації якихось суміжних фахівців (наприклад, психіатра).
У роботі з такими клієнтами в якийсь момент терапевт може втратити інтерес або свій ресурс, оскільки така робота потребує багато енергії. Це енерговитратний процес, і тут важливо розділяти відповідальність і не рятувати, не проводити терапію без запиту. Якщо є запит від клієнта на підтримку, то надавати цю підтримку. Якщо є запит на демонстрацію технік, які допоможуть зняти напругу, то познайомити з цими техніками.
Ця інформація, безперечно, є в інтернеті, але люди можуть не знати, що саме потрібно шукати, де шукати. І терапевт навчає, як виконувати тілесні практики, як виконувати вправи на дихання, знайомить, наприклад, із мандалотерапією. Терапевт виконує роль педагога або тренера: навчає клієнта, тренує якісь навички. Поступово такий клієнт може перейти у терапію. Але не завжди не може статися.
Підсумовуючи, можу сказати, що кожен тип клієнтів у якийсь момент сесії може стати важким. Важливо розуміти, як взаємодія відбувається на початку спілкування, на що потрібно звернути увагу при взаємодії з клієнтом. Дуже важливо при цьому відстежувати себе та свої почуття. І тоді терапія практично з будь-яким типом клієнтів буде успішною та ефективною.